Лейкоз ВРХ - інфекційна хронічна хвороба пухлинної природи, яка характеризується злоякісним розмноженням клітин кровотворних органів з порушенням їх дозрівання, що зумовлює дифузну інфільтрацію різних органів і тканин та утворення в них злоякісних пухлин.
Збудником лейкозу ВРХ є онкогенний РНК, який має близьку генетичну й антигенну спорідненість з вірусом Т-клітинного лейкозу людини. Джерелом збудника є заражені вірусом лейкозу тварини на всіх стадіях інфекційного процесу. Вірус виділяється з організму заражених тварин з кров'ю, молоком, слиною…
Збудник лейкозу передається горизонтальним шляхом - при порушенні правил асептики та антисептики під час нумерації тварин, при ветеринарних маніпуляціях, при осіменінні спермою, яка містить клітини крові, контактним шляхом, при доїнні інфікованих та здорових тварин одним доїльним апаратом тощо. Не виключена можливість перезараження тварин певними кровосисними комахами та вертикальним шляхом (внутрішньоутробно).
Найчастіше хворіє велика рогата худоба в 4-8 річному віці, але хворіють і більш молоді тварини. За характером перебігу розрізняють гостру, підгостру і хронічну форму лейкозу. Гостра форма частіше виникає у молодняку віком 1,5–3 міс. Загибель тварин може наступати через декілька годин або тижнів з моменту інфікування, характерні ознаки хвороби можуть не проявлятися клінічно. Гострий і підгострий перебіги зустрічаються досить рідко; при хронічній та повільній формах лейкозу тварини живуть роками.
Основним методом прижиттєвої діагностики лейкозу є реакція імунодифузії (РІД) та імуноферментний аналіз (ІФА). Крім того, ІФА застосовують у благополучних стадах для дослідження об'єднаної проби молока від групи тварин. Для дослідження особливо цінних тварин та для арбітражних висновків застосовується полімеразно-ланцюгова реакція (ПЛР).
Благополучним щодо лейкозу ВРХ є стадо, ферма, господарство, у яких при дослідженнях за допомогою РІД, ІФА або ПЛР отримані негативні результати. Серологічні дослідження тварин проводять за допомогою РІД і ІФА починаючи з 6-місячного віку. У разі потреби використовують ПЛР.
Періодичність досліджень тварин - один раз на рік у господарствах різних форм власності та населених пунктах, які є благополучними по лейкозу 5 років і більше.
Основними заходами ефективного забезпечення благополуччя тваринництва щодо лейкозу є:
- своєчасна діагностика хвороби;
- негайне виведення зі стад (ферм) інфікованих вірусом лейкозу тварин;
- проведення чіткого обліку, нумерації та ідентифікації тварин;
- дотримання ветеринарно-санітарних правил на фермах;
- дотримання асептики і антисептики при масових обробках тварин (нумерація, взяття крові, вакцинація, алергічні дослідження, лікування тощо);
- проведення ретельної дезінфекції тваринницьких приміщень та обладнання.
Лікування лейкозу не розроблено.
Молоко від хворої на лейкоз корови можна вживати тільки пастеризованим або кип’яченим в межах свого підсобного господарства. У хворих на лейкоз корів молочна продуктивність і якість молокопродуктів знижується. Випас корів у загальному стаді, продаж молока державі та на ринку від хворої корови суворо забороняється!
Звертаємося до власників тварин із проханням відповідально ставитися до проведення фахівцями ветеринарної медицини щорічної диспансеризації тварин з метою раннього виявлення захворювання, що може стати гарантією, що ваша тварина здорова, а продукція від неї безпечна.
Глянець